Дана виставка — це перший груповий проєкт Організації жінок-фотографів України. Виставка має на меті зібрати сто жінок-фотографів з усіх куточків України для того, щоб візуалізувати, що значить бути жінкою і власною музою. Чи може бути щось більше за звичайним селфі? Мистецтво бути. Цей проєкт відображає актуальну зацікавленість до селфі як репрезентації успішного Я, а також висвітлює популярне на сьогоднішній день явище — жіноче мистецтво.
100 жінок представляють свої фото та текст про те, що означає бути своєю музою
Ціль проєкта — об’єднати жінок-фотографів з різни міст України, а також аналіз так званого жіночого мистецтва.
Кураторка проєкта та засновниця Організації жінок-фотографів України – Мельникова Ганна. Випускниця Королівської академії мистецтв в Гаазі. Працює в жанрі портрета та авторської фотографії і режисури. Учасник різноманітних конкурсів, неодноразово виставлялась в Європі та Україні, її фотографії знаходяться в приватних колекціях в Голландії, Італії, Бельгії, а її книга, присвячена вивченню гендера в сучасному суспільстві, була презентована на фестивалі UNSEEN в Амстердамі.
Останні декілька років займається організацією та проведенням майстер-класів як в Європі, так і в різних містах України. Розробила власну програму навчання в сфері візуального мистецтва. Співпрацювала з Bird in Flight (Київ), Pinchuk Art Center (Київ), Університет ім. Казарина (Харків), Харківська академія дизайна та мистецтв (Харків). В даний момент займається розвитком Організації жінок-фотографів України та веде авторські курси по фотографії.
Тетяна Афанасьєва
Пошук музи стає для мене пошуком почуття свобод. Цей зв’язок знайти не завжди просто, вона вислизає з рук, розмиває форму, приховує обличчя і завтра може взагалі не з’явиться.
Серія: 1\15
Рік: 2020
Розмір: 30×45 см
Опис роботи: Цифровий друк, фотопапір
Юліана Паранько
Я не була оточена візуальним мистецтвом у дитинстві. Єдина репродукція картини, що була у нас вдома – «Мона Ліза» Леонардо да Вінчі. У 2016 я побачила її оригінал і відчула деяке розчарування – натовп людей зі смартфонами, кілька метрів до неї і скло. Не знаю, чи можна назвати це тим, що я її побачила, але я була у тому ж місці, що і вона.
Фріда Кало говорила, що вона сама собі муза і що пише автопортрети тому, що знає себе найкраще. Якщо «Мона Ліза» була у сукні 1500-х років, то я – у футболці з принтом гурту, де я грала. Я вважаю жіночі* автопортрети простором для емпауерменту, коли ти сама зображаєш себе і можеш побути з собою наодинці.
Серія: 1/5
Рік: 2020
Розмір: 29,7 x 42 см
Опис роботи: Автопортрет
Марія Петренко
Що може бути одночасно настільки побутовим й цікавим у царині фотографії, як селфі – ми робимо їх коли щасливі, сумуємо, хочемо запам’ятати момент, чи поділитися ним. Використовуємо їх для суто утилітарної мети від «Мамо, я ок», до «Лікарю, що зі мною не ок?». Будучи фотографами, тестуємо на собі нові ідеї, міряємо світло, або коли потрібна людина в кадрі, а під рукою нікого немає, самі стаємо цією людиною. Селфі можуть слугувати інструментом пізнання самого себе, а також виконувати терапевтичну психологічну функцію.
Для мене робити автопортрети – частина повсякденної практики, фіксувати свій стан на фото, так само природно, як для когось вести щоденник. Для мене камера одночасно і дзеркало, і друг, якому можна відкритися, й спосіб опрацювати больові точки – хоча по суті це варіації спілкування з самим собою, такий собі внутрішній діалог. Під час спілкування зі своїм «відображенням» я ніколи не розглядала себе, як музу – я швидше сприймала себе, як співрозмовника і попутника.
Серія: 1/10
Рік: 2020
Розмір: 29,7 x 42 см
Опис роботи: Canon satin photo paper 42”
Олександра Зборовська
Для мене бути музою – це дозволити собі бути неідеальною. Приймати свої недоліки, не боятись і не соромитись їх. Ми часто проектуємо себе на інших. Ми помічаємо і підкреслюємо в людях те, що нам подобається в собі. Іноді нас дратує в них саме те, що ми ненавидимо в собі. Коли я знімаю портрети людей, я підсвідомо шукаю в них себе.
І лише коли я приймаю свою неідеальність, усвідомлюю власну власну цінність та відчуваю любов до себе, я можу по справжньому полюбити інших людей. Можу відчути та передати їхню красу через свої знімки.
Серія: 1/10
Рік: 2020
Розмір: 30 x 50 см
Опис роботи: Автопортрет. Проекції
Ally Fane
Вигорання. Ти не можеш встигнути все і бути всюди. Скільки ролей ти граєш? Як ти розставляєш пріоритети? В який момент ти починаєш відчувати спустошення?
Серія: 1/1
Рік: 2020
Розмір: 40х40 см (з паспарту)
Опис роботи: коллаж з серії контактних відбитків, фотопапір «Унибром», запальничка
Олена Павлова
В процесі роботи над автопортретом автор виходила із внутрішніх відчуттів двох прагнень людини – лібідо і мортідо. Прагнення до життя та творіння, прагнення до смерті та руйнування. Ці енергії можуть бути спрямовані як на інших людей або на навколишнє середовище, так і на саму людину. Але будучи усвідомленими і сублімованими вони є потужним паливом для творчості.
Червоний колір, який об’єднує обидва портрета, символ концентрації енергії. ЇЇ спрямованість залежить від форми та змісту зображення.
Назва: Лібідо
Серія: 1/10
Рік: 2020
Розмір: 31×41 см
Опис: архівний папір
Назва: Мортідо
Серія: 1/10
Рік: 2020
Розмір: 28×42 см
Опис: архівний папір
Ксенія Петровська
Для мене меланхолія – це не клінічний термін, це характер людини, психологічний тип, опис особистості людини, її способу мислення, сприйняття світу, подій навколо. Часом меланхолія змушує замкнутися в собі, приголомшуючи свідомість порожнечею. Своєю присутністю я заповнюю пусті зони, тим самим виявляючи сенс в кадрі. Таким чином, на одну мить, я стаю частиною альтернативного простору, в який мене поміщає меланхолія.
Назва: Механіка меланхолії
Серія: 1/10
Рік: 2020
Розмір: 30х45 см
Опис: High-quality fine art paper
Гера Артемова
У сучасному світі селфі здебільшого виконують функцію репрезентації та існують в контексті концепції успіху, молодості і фізичної досконалості.
Мені цікавий інший аспект селфі – як самодослідження.
Мій улюблений фотографічний інструмент – мобільний телефон. Він знаходиться дуже близько і знає про нас занадто багато. Іноді він виконує функцію дзеркала.
Так само, як будь-яка жінка пильно розглядає себе в дзеркалі, я розглядаю себе за допомогою камери телефону, фіксуючи недосконалості, сліди часу і травм.
Зморшки, пори, шрами, сиве волосся, розширені вени: я фіксую все, що зазвичай ретельно приховується.
У цих слідах і є моя історія, мої спогади і досвід.
Назва серії: “Селфі”
Серія: 1/10 +2AP
Рік: 2020
Розмір: 20×20 см
Опис: Fine Art print, Hahnemuhle archival paper
Мария Казван
Назва: Please remember that You molded me like clay. Would You now return me to dust?
Рік: 2020
Опис: відео
Мене турбує питання смерті, воно завжди зі мною і відчуття того, що життя скінченне дає поштовх рухатись і боротись зі страхами.
Я з глини, яка жива і потім мертва. З глини було створено мене і в глину перетворюсь я. Я – Земля. Також, я створю нове життя, схоже на себе.
Відтак, я пристрасть, секс, ідеї, енергія. Поки я жива – моє тіло змінюється. Воно цвіте, росте, болить і воно вмирає поступово і зрештою кінцево.
Коли я стану мертва – метаморфози продовжаться і породять інше життя. Кожен із видів мого фізичного існування – дає життя.
Тому висновок – все навколо – життя. Навіть смерть – життя.
Ева Джишиашвілі
Назва: «Do you want to be fixed?»
Рік: 2020
Опис: відео
Депресія – це заморожений страх. Коли ти це розумієш, стає трохи легше. Але все залежить від того, чи хочеш ти сама з цим покінчити? Чи хочеш заглянути в очі страху? Чи готова познайомитися із собою потаємною? Із тою собою, яка не хотіла турбувати, лякати, напружувати, заважати. Не знала як дати відсіч агресії і зухвальству, не допускати в свій особистий простір.
Тут головне стягнути покривало невігластва, де за спокійним виразом обличчя і, навіть, посмішкою ховаються страхи, паніка, безпорадність. Так, це парадокс. Коли всередині все розривається від болю аж до втрати контролю, – ззовні ти крига. Емоційне виснаження, перенапруження, завищення значимості, недомовленості, страхи, що були незрозумілі, недооцінені, можуть вбити коли їм стає затісно в цій кризі, бо вона тверда та бездушна. Цей квест ти мусиш пройти. Але чи дійшла ти до черти за якою вже прірва? За якою ти зможеш знайти себе і стати музою…
Я оглядаюся назад. І розумію, що вже трохи fixed. Я бачу себе ту, що емоційно виснажена, такою як на фото. Я залишаю його в траві, в воді, десь на природі. Мені здається, що так їй буде краще, подалі від метушні, людей, машин, стосунків, людської агресії та всесвітньої печалі. Сонце, вода, земля розтоплять кригу, зруйнують шари фарби, паперу і плівки. І….. свобода.
Цей шлях від реальності до арт об’єкта – шлях дослідження себе, відтворення у вигаданій формі відчуттів, думок та тіла, прийняття себе та відторгнення частин – рудиментів. І ще, саме час є важливою складовою. Він руйнує, і погане теж відносить в небуття.
Саєнко Олеся
Фотографія створена у рамках групового проекту товариства “Ukrainian women photography” про пошук музи у собі. Автопортети даються мені важко, тоді почала досліджувати чому, включився азарт дослідити суть.
Моє візуальне дослідження базується на усвідомленні того, що музу у собі не відчуваю по одній причині – у мене є критик. Він знецінює, ставить багато рамок і табу, відіграє роль цензора. Він і пригноблює музу.
Знімки зроблені на цифровий пінхол, оскільки, як би мені не хотілося, я не дійшла до кінцевої точки самоідентифікації, не бачу себе чітко. Чорно-білий знімок додає строгості.
Серія: 1/7
Рік: 2020
Розмір: 20х20 см
Вікторія Лихольот
Обличчя – найбільш індивідуальна частина тіла людини. Але воно з’являється не одразу: мімічні м’язи розвиваються та з часом, як дерево з насіння, проростає людське обличчя. Я намагалась показати процес (не)проявлення індивідуальності людини за допомогою підказок програми Photoshop, що позначають засвіти на фотографіях яскраво червоним. Активний відтінок підказки Photoshop відсилає також до нового червоного кольору Pantone під назвою «Менструація», що додає серії жіночності.
Назва: (O) Highlight clipping warning
Серія: 1/10
Рік: 2020
Розмір: 105х70 см (кожна)
Яна Григоренко
Тверді переконання є пережитком минулого. Сучасний світ настільки динамічний, що «не змінюватись» – значить стояти на місці, значить, застрягти в одній точці, у той час, як точок – не злічити.
Я обираю бути різною – кольоровою або чорно-білою, молодою чи зрілою, веселою чи смутною – у різний час. І мрію, щоб ми забули про поняття «єдиний стандарт», абсурдного та безапеляційного по відношенню до індивідуума. Всередині нас, в нашій життєвої історії так багато різного, схожого і протилежного, доброго і злого, і все це прояви універсально прекрасного – Життя.
Я закликаю жінок не бояться духовного, ментального і фізичного дуалізму, прихованого в кожній з нас. Саме ці відмінності у динаміці породжують нашу Унікальність. І це те, що надихає мене у собі та інших понад усе.
Назва: “ЗмІни на краще”
Рік: 2020
Розмір: 45х30 см
Опис: Стерео-Варіо Друк
Тетяна Клименко
За допомогою цього автопортрета я досліджую дисоціацію. Мене надихає можливість відсторонитися від себе и Магрітт, як попередник концептуалізму і сюрреаліст.
Назва: Dissociation and Magritte
Рік: 2020
Розмір: 29,7×42 см
Христина Лисова
Майже рік для мене знайти натхнення дуже важко не тільки в собі, а й в цілому світі. Зараз я лікуюся від депресивно-тривожного розладу та вчуся знаходити красу навіть в таких складних для мене станах. Однією з причин моєї депресії було не сприйняття себе, свого тіла, своєї жіночності. Давні травми заважали жити повним життям. Зараз я знаходжу підтримку в жіночому товаристві, в гурті однодумців, тому для мене спілкування з іншими жінками – як ковток свіжого повітря в суворому патріархальному світі. Саме цей стан став основою для мого автопортрету. Зараз все в моєму житті дуже темне, але настануть світлі часи. І навіть в темряві я намагаюся не загубити себе.
Назва: “Self-portrait 1.0”, “Self-portrait 1.1”
Рік: 2020
Серія: 1/5
Розмір: 30×40 см
