Виставка присвячена 10-річному ювілею проєкту Українсько-датський художник Сергій Святченко розпочав свій проєкт CUAP «Наближене й особисте» у квітні 2009 року та одразу привабив користувачів інтернету своїм незвичним підходом до фотографування чоловічого одягу.

У міжнародній пресі ця подія була відзначена неймовірною кількістю публікацій та інтерв’ю. Тоді, 10 років тому, він зі своїм сином Еріком у ролі моделі та білою стіною в якості заднього тла, природнім світлом та маленькою камерою «Лейка» зробив перші знімки «Наближене й особисте». А сьогодні святкує свій 10-річний ювілей фотопроєкту виставкою у щойно відреставрованому виставковому просторі старої пожежної станції міста Виборг.

66-річний Сергій Святченко був названий декілька разів одним з найбільш стильних чоловіків у Данії та Японії. В Данії журналом Euroman, в Японії – Heil Mary Magazine та Free & Easy; також багато хто в світі знає художника за його великими абстрактними живописними творами та концептуальними колажами. Проєкт «Наближене й особисте» отримав широке міжнародне визнання, пропонуючи глядачеві радикальний підхід до сучасної фотографії моди, що складається з різних сезонних колекцій, та живопис Сергія Нільсена (псевдонім Святченка в проєкті), позачасовий стиль «класичного модерніста».

Упізнаваність проєкту та численні публікації у міжнародних виданнях в Японії, США, Франції, Голландії, Іспанії, Німеччини та багатьох інших країн визнали його «унікальний вплив на міжнародну арену моди своїм революційним підходом до чоловічої фотографії моди». Створюючи фотокомпозиції, він використав деталі чоловічого одягу, комбінуючи їх саме таким чином, як він використовує складені елементи у своїх колажах, – своїй звичайній художній практиці, – і це значно розширило його публіку, представлену тепер людьми зовсім різного віку, яких об’єднує спільний інтерес до деталі, якості, спадщини і тому, що Святченко називає «візуальною мовою стилю».

«Я називаю себе візуальним митцем у тому плані, що все, що сприймається зором (тобто, візуально), приваблює мою увагу. Вибір медійних засобів не має значення, тому що принцип завжди один. Я розпочинаю з монологу, – я маю що сказати, – та інколи у мене з’являється широка вдячна щира аудиторія, співзвучна моїм картинам. Або вужча, як у випадку з моїми колажами. Або розмаїта й неочікувана, як у моєму проєкті «Наближене й особисте».

Проєкт показано за підтримки Photo Kyiv